АБНЕГА́ЦІЯ, ї, жін. Відмова від власних прав, бажань, вигоди або привілеїв; самозречення, зречення (переважно в релігійному, філософському чи політичному контексті).
абнегація
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови