Значення
-
АБЛЯТИ́В, -а, чол., лінгв. Відмінок в деяких мовах (наприклад, латинській, санскриті), що виражає значення віддалення, відокремлення, походження, причини, а також інші обставинні відношення; орудний відмінок у широкому розумінні.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. аблятив, р. аблятиву, д. аблятивові, з. аблятив, о. аблятивом, м. аблятиві, к. аблятиве