абіоцен

[ɑbiot͡sɛn] Іменник

Буква:А

Значення

  1. (Біологія) –

    Сукупність неживих компонентів екосистеми (ґрунт, вода, повітря, кліматичні фактори тощо), що впливають на організми, які у ній живуть.

  2. (Біологія) –

    У біології та екології — частина біоценозу, що включає всі фактори неживої природи (а біотичні), які оточують співтовариство живих організмів і взаємодіють із ним.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. абіоцен, р. абіоцену, д. абіоценові, з. абіоцен, о. абіоценом, м. абіоцені, к. абіоцене

Більше записів