1. У логіці та філософії — форма міркування, при якій від спостереження певного факту переходять до гіпотези, що найкраще пояснює цей факт, тобто пошук найправдоподібнішого пояснення; абдуктивне мислення.
2. У лінгвістиці — властивість мовної одиниці (наприклад, слова) утворюватися шляхом абдукції, тобто шляхом творчого запозичення та адаптації форми чи значення з іншої мови або системи, що не є простою калькою чи прямою наслідувальністю.