АБДЕРИ́Т, -а, чол. рід. 1. ірон., зневажл. Обмежена, недалека людина; неук, дурень. Уживається як лайливе слово.
2. іст. Житель міста Абдери (у Стародавній Фракії), мешканці якого в античні часи вважалися втіленням дурості та обмеженості.
абдерит
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: t.d. () |