АБАК, -а, чол.
1. іст. Дошка, поділена на смуги, де за допомогою камінців або кісточок виконували арифметичні обчислення; лічильна дошка, поширена в Стародавній Греції, Римі, а пізніше в Західній Європі до XVI ст.
2. архіт. Верхня плита капітелі колони, пілястри або пілона, що має вигляд квадратної плити з профільованими краями.