Абаб, -а, чол. рід. 1. *заст.* Те саме, що аба́т; настоятель чоловічого католицького монастиря.
2. *етн.* У деяких регіонах України — назва батька, тата (перев. у дитячому мовленні або звертанні).
абаб
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |