орт

1. (геол.) Коротка назва ортового порфіру — магматичної гірської породи, що використовується як будівельний та облицювальний камінь.

2. (геом., заст.) Пряма лінія, перпендикулярна до деякої площини або до іншої прямої; синонім до сучасного терміна “нормаль”.

3. (мат.) Одиничний вектор, що задає напрямок осі в прямокутній системі координат; базисний вектор.

Приклади:

Приклад 1:
Нехай ця сила напрямлена вздовж осі OZ, тобто kFF z  = , де k  – орт осі OZ (рис.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
У разі поздо вжнього розтягу або стиску тіла (наприклад, пр у- жини вздовж осі ОX) сила пружності ikxF  −= , де k – коефіцієнт пружності, який характ е- ризує пружні властивості тіла; ix  – вектор деформації ( i  – орт вздовж осі ОX). Знайдемо потенціальну енергію пружнодеформованого тіла, вважа ючи, що вона дорівнює нулю у недеформован ого тіла, тобто при х=0: kxdxdEn= , 2 kxxdxkE 2 0 x n == ∫ .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
Розглянемо обертання абсолютно твердого тіла навколо нерухомої осі OZ, орт k  якої збігається з напрямком кутової швидкості ω тіла (рис.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”