1. (лінгвістика) Властивість слова мати більше однієї складової частини (морфеми), що виражає його складну внутрішню структуру; поліморфемність.
2. (біологія, медицина) Аномалія розвитку, що характеризується наявністю надлишкової кількості часточок у певному органі (найчастіше стосується нирок, легень, печінки).