1. Стилістична фігура, яка полягає в навмисному повторенні сполучників між однорідними членами речення або частинами складного речення для посилення виразності, створення ритму або виділення кожного елемента переліку.
2. Властивість синтаксичної конструкції, що характеризується надмірним або помітним використанням сполучників, часто з метою надання тексту певного стилістичного ефекту (урочистості, напруженості, деталізації).