ози

Приклад 1:
Мотря не ози­ва­ла­ся; пла­ка­ла мовч­ки. Ориш­ка пильно ди­ви­ла­ся на неї.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
– ска­зав го­лос­но Ула­со­вич, не роз­чу­хав­шись, що йо­му на­го­во­рив пан Пiст­ряк, теж не вмiв­ший до ла­ду сло­ва ска­за­ти, а так, що на ум збре­де; та при тiм сло­вi тiльки тро­хи пiд­няв шап­ку з го­ло­ви та мер­щiй її нап­люс­нув вп’ять на го­ло­ву та й ска­зав по­ва­гом, усiх ози­ра­ючи i нi на ко­го не див­ля­чись: – Здо­ро­вi! – А се вже звiс­но, i усю­ди так по­во­диться, що чим на­чальник дур­нi­ший, тим вiн гор­дi­ший, i знай дметься, мов шку­ра­ток на вог­нi.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
Аж ось – рип у две­рi, i ввiй­шли пан сот­ник з пи­са­рем, шап­ки з па­лич­ка­ми пос­та­но­ви­ли, бi­ля две­рi, а са­мi i ста­ли ози­ра­тись, i пан Забрьоха i ка­же: “Свiт­ло го­рить, а її, ба­чу, i до­ма не­ма”. – Де то вже не­ма!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”