Властивість мовлення або тексту, що характеризується надмірною кількістю слів, розтягнутістю висловлювання без потреби, що часто призводить до втрати чіткості та лаконічності.
Стилістична риса, яка проявляється у використанні зайвих слів, плеоназмів, тавтологій, довгих і складних синтаксичних конструкцій, що ускладнюють сприйняття.
У риториці та літературознавстві — прийом або манера викладу, навмисно спрямована на детальний, розлогий опис, створення певного образного ефекту або нагнітання атмосфери, що не завжди має негативне забарвлення.