1. (геометрія) Властивість геометричної фігури або тіла, що характеризується наявністю багатьох розкосів — елементів конструкції, які сприймають поперечні навантаження та забезпечують жорсткість.
2. (архітектура, будівництво) Конструктивна особливість споруди, каркасу або ферми, в якій для підвищення міцності та стійкості використано численні розкісні елементи, що утворюють складну систему трикутників.