одягати

Приклад 1:
Щоправда, у такій звичайнісінькій подружній розмові Наталка кілька разів натиналася обережно заговорювати і про те, що в ній поволі згромадилося за роки подружнього співжиття, але чи тому, що слова, якими вона послуговувалася (не виключене, звісно, що вона просто не навчилася одягати почуття у відповідні граматичні сполуки, і тому слова, як надто куца заяча шкірка, покривала лише незначну частину грубезних клубів оббілованої туші поодиноких понять), зовсім не віддавали того внутрішнього зрушення, яке раптом, як грім з ясного неба, переінакшило їй весь світ, чи тому, шо Богдан, виплекавши в своїй уяві іншу Наталку, котрої ніколи не існувало і котра з дійсною, такою, як вона була, мала лише зовнішні, дуже поверхові ознаки (адже як вони побралися, їй, Наталці, ледве сповнилося сімнадцять, а Богданові двадцять сім, і відтоді між сімнадцятирічною юнкою і жінкою, що народила п’ятьох дітей, пролягли цілі світи, які, здавалося, Богдана ані трохи не обходили, бож він отримав те, що хотів, а Наталка ніколи не ставала йому поперек дороги, домагаючися своєї лепти, хоч, може, Богдан про ті світи дещицю й здогадувався, лише послідовно їх ігнорував, воліючи цією поставою назавжди унедійснити те, чого він боявся? ), боявся нагло віч-на-віч опинитися з чужою людиною і тому не помічав тих прапорців, що ними несміливо натиналася вимахувати його дружина, — Наталка й облишила і ці кволі спроби щось пояснити, вирішивши, що, може, тут і справді нема чого вияснювати, не виключене також, що вона, Наталка, зараз трохи перечулена (адже така смуга трапляється в кожного), і тому нехай життя пливе й далі самопливом, аж поки їй самій остаточно проясниться, що з нею скоїлося, бож коли спокійно розміркувати, то на які більш-менш ваговиті докази випадало їй покликатися, аби витлумачити Богданові навіть таку просту, а заразом і невимовно складну річ, як, приміром, її, Наталчине, ставлення до нібито повсякденних дрібниць, наслідком чого те, чого вона, Наталка, раніше навіть не зауважувала (що це старість?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
Покликання «благородного» — оберігати норми моралі в суспільстві, а «нікчеми» — створювати матеріальні блага, годувати й одягати себе та інших. «Нікчем» Конфуцій зневажав до такої міри, що прирівнював їх до жінок, запевняючи, що «однаково важко справу з жінками та «нікчемами»: якщо з ними зблизишся — перестають слухатись, якщо тримаєшся від них на відстані — ненавидять» (Луньюй, XVII, 25).
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Приклад 3:
— роздратовано зашипів поручник і став одягати свою уніформу. V. На фронті Події минулої зими розгорнулися для Бойка і Муславського з швидкістю пружини, що вискочила з загальної системи машинерії.
— Тютюнник Григорій, “Вир”