1. (лінгвістика) Категорія дієслова, що виражає відсутність вказівки на конкретну особу як на виконавця дії; форма дієслова, що позначає дію або стан безвідносно до суб’єкта (напр., “світає”, “морозило”).
2. (філософія, психологія) Властивість або стан істотності, що існує та розглядається як єдина, самодостатня особа; протилежність дво- чи багатоособовості.