отупіло

1. (про розум, свідомість) втратити гостроту, здатність ясно мислити; стати тупим, притупілим.

2. (про почуття, сприйняття) стати менш виразним, гострим; притупитися.

3. (про людину) впасти в стан в’ялості, бездумності; стати апатичним, байдужим.

Приклади:

Приклад 1:
Вони все так само отупіло, застигло стояли: вона, випнувши черево, а він, притуливши витягнені, старечі долоні «по швам». Єремєєв тихо сказав щось кирпатому й рушив із камери.
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”