особ

1. Скорочена форма від “особа”, що вживається переважно в офіційних документах, анкетах або таблицях для позначення відповідного розділу, колонки тощо, де зазначаються дані про людину.

2. Рідкісне вживання як самостійного іменника у значенні “особа”, “людина” (застаріле або стилізоване).

Приклади:

Приклад 1:
Згідно з іншими — його звели за австрійських перемін і в ньому містилася філія місцевої психіятрії для особ­ ливо обдарованих пацієнтів. Згідно з іще деякими — будинок насправді було зруйновано ще в тридцятих роках, себто за Польщі, а нині існувала сама лише його видимість, не в остан­ ню чергу для забезпечення діяльності конспіративної кав’ярні, куди тричі на тиждень з’являлися на таємні збори художники- аванґардисти, в’язні сумління і такі ж, як я, дезертири.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
А вам бу­ло, па­не сот­ни­ку, див­ля­чись на моє глум­ле­нiє, мов­ча­нiє учи­ни­ти i не при гро­ма­дi, аки ри­ка­юще, воз­неп­ще­ва­ти на м’я, но особ ме­не по­яв­ше, по­вi­да­ти бу­ло ме­нi iс­ти­ну, да не возс­мi­ються на­до мною на­шi ко­за­ки i ре­куть ни­нi: “Пи­сар наш суть ду­рень, не вмiв ро­зiб­ра­ти, що хво­рос­ти­на суть удо­бо­сок­ру­шаємая”. Ад­же я вам доб­ре ще в свiт­ли­цi по­вi­дав: п’ян бих i не iзт­рез­вих­ся єще во оноє урем’я; i аще ру­цi мої дро­жа­ша, аки дре­вес­но лист­вiє, то яко­ва бисть гла­ва зо всi­ми по­миш­ле­нiї?
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
Як писали літописці чисельні, а особ– ливо преподобний Нестор Печерський, вперше хрестилась Русь і народ слов’янський ще від святого славного первозванного апостола Андрія: a 181 b Пізні українські житія св. рівноапостольного князя Володимирабо святий апостол, бувши в Херсоні, попрямував уверх Дніпром аж до Великого Новгорода, а прийшов на гори київські, благословив їх і хрест святий на них, там, де тепер церква Святого Симеона стоїть, поставив, пророкуючи, що на тій горі та прилеглих мало знамените і хвали Божої виповнене місто християнське бути і Віра Свята возсіяти; численних людей, котрі там жили, Віри Христової тоді святий апостол, навчивши, охрестив; а сам потім пішов Дніпром аж до Великого Новгорода, і там численних навчив Віри Христової і охрестив.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”