1. (У мовознавстві) Такий, що має самостійне лексичне значення і може функціонувати в мовленні як окремий член речення (про слово або словосполучення); самостійний за значенням. Антонім: синсемантичний.
2. (У семіотиці та логіці) Такий, що має власне, незалежне від контексту значення; знаковий елемент, що виражає певне поняття сам собою.