Приклад 1:
Затишна оселя Березовських, де у передпокої можна було поправити зачіску перед великим старовинним люстром, що належало колись Оксані Косач, а в кабінеті вигідно всістися у фотель родини Горбачевських, де майже ввесь життєвий простір двох великих кімнат заповнювали книжки (серед них можна було знайти чи не все найкраще, видане як на великій Україні, так і в діаспорі), — була справжнім культурним постпредством України у Чехословаччині, Українським домом. Її не оминав практично ніхто з тих, хто мав причетність до української культури, і не лише з України, а й буквально з усього світу — поети, літературознавці, художники, просто аматори рідної культури.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Оселя Лаговської була звичайнісінька українська оселя під солом’яним дахом. Як увійти в сіни, то зліва двері вели до кухні, а звідти через грубу був хід до ванькира, де спала .
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
…Тут Лiвадiя, Орiянда, Алупка, тут у старовину генуйська оселя з далекої Iталiї… Пахне тютюном, дурманить тютюном… Тут нащадки лихої татарви, тепер: «шурум-бурум» — спокiйнi, задумливi татари… I гори: Яйла, Чатирдаг, Карабах… Вiдпустки дають у травнi, в червнi i коли вже стиглий виноград. Хая чекала на свiжий виноград i була ввiчлива до Карла Iвановича, рiдко тривожила його з «генералом».
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
