орудар

1. (істор.) Посадовець у Великому князівстві Литовському та Речі Посполитій, який відав державною скарбницею, фінансами, а також королівським (великокнязівським) арсеналом.

2. (істор., заст.) Особа, відповідальна за зберігання, облік та видачу зброї, амуніції або військового майна; зброяр, збройничий.

3. (перен., рідко) Той, хто володіє зброєю або має право нею користуватися; воїн, боєць.

Приклади:

Приклад 1:
Заремба Наш сейм уже рішив Зламати мир… Орудар Вишневецький… Балакаючи, переходять залу і зупиняються наліво ближче. Богдана (голос).
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”