1. У філософії та теології — абсолютна, самодостатня та незалежна від зовнішніх причин сутність, що має підставу свого існування в самій собі; найчастіше стосується Бога або Абсолюту.
2. У логіці та онтології — сутність, яка існує сама через себе, не будучи властивістю чи станом іншої речі; субстанція в строгому, первинному значенні.