1. Здатність живих організмів (рослин, деяких бактерій) синтезувати органічні речовини з неорганічних сполук (наприклад, з води, вуглекислого газу, мінеральних солей) за допомогою фотосинтезу або хемосинтезу, що забезпечує їх енергетичні та пластичні потреби.
2. (У більш широкому сенсі) Тип живлення, при якому організм не потребує готових органічних сполук, а сам їх створює з неорганічних джерел.