очіпок

1. Головний убір заміжньої жінки, що повністю закриває волосся, здебільшого з довгими кінцями, які зав’язуються під підборіддям; традиційна частина народного вбрання.

2. Застаріла назва будь-якого легкого жіночого головного убору (наприклад, нічного чепця).

Приклади:

Приклад 1:
Вид­но, по­ра­лась ко­ло го­ро­ди­ни,- бо очіпок по­дав­ся тро­хи набік, ли­це в по­ту, ру­ки в землі. – Та ко­го ти, чо­ловіче, пи­таєш?
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”