очиці

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “очі”, що вживається для вираження ніжності або зменшення, часто стосовно дитини або коханої людини.

2. (у ботаніці) Частина квітки, маленькі лускоподібні листочки на основі зав’язі або плоду, що залишаються після цвітіння (наприклад, у складноцвітих).

3. (у техніці, розм.) Маленькі отвори, прорізи або вічка (наприклад, у ґратках, сітці).

Приклади:

Приклад 1:
Спершу ти­хо, про­тяж­не ви­ли­ва­ла­ся пісня, й чут­но у ній бу­ло ту­гу не­ви­мов­ну, плач гіркий-за­дав­ле­ний; далі го­лос все дуж­чав, міцнішав, роз­вер­тав­ся на всі бо­ки і, як зимні за­во­ди вітру, роз­ля­гав­ся жур­бою по пус­тельно­му по­лю… Тільки мені й па­ри – що очиці карі… – лунала пісня; а по­ле, мов ще дуж­че по­чорніло, аж на­су­пи­лось… XXV Козак – не без щастя, дівка – не без долі Вернувся Чіпка до­до­му та за­раз ки­нув­ся по ха­зяй-р,ду – не заг­ля­нув і в ха­ту. Ма­ти тільки ба­чи­ла, як він ове­ча­там підкла­дав про­ся­ної со­ло­ми.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Іще трош­ки за­со­ро­ми­лась пе­ред по­важ­ним гос­тем, то й очиці спус­ти­ла в зем­лю, а на ви­ду аж сіяє. На ди­во бу­ла в Че­ре­ва­ня доч­ка, да й годі.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Приклад 3:
Що гор­да, то й гор­да, а він спог­ля­не – і очиці спус­тить; всі вже поміти­ли, і ото вже хва­ли­лись: «Бу­де­мо ж доб­ре та й доб­ре гу­ля­ти на весіллі! Не­хай гос­подь па­рує, ко­ли собі прий­шлись до па­ри!» IV А ба­га­тир­ка бу­ла Ма­ру­си­на ма­ти з діда-прадіда: у неї в світлиці під сто­лом бу­ли за­ко­пані ще якісь пи­лявські гроші, то сподіва­лись гульні на всю Гетьман­щи­ну.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”