1. Фізичне явище, властивість деяких матеріалів (наприклад, певних сполук, керамік) при певних умовах (часто при низьких температурах) втрачати електричний опір, внаслідок чого електричний струм може проходити через них без втрат енергії; надпровідність.
2. Властивість напівпровідникових приладів (наприклад, тиристорів) самостійно, без зовнішнього керуючого імпульсу, переходити у провідний стан після досягнення певної різниці потенціалів між електродами.