1. (у фізіології та психології) Переважне використання або домінування однієї з парних частин тіла (руки, ноги, ока, вушної раковини) над іншою, що визначає функціональну асиметрію організму, зокрема головного мозку.
2. (у лінгвістиці) Властивість звука (здебільшого приголосного), що утворюється внаслідок проходження повітряного потоку по боках (з одного або обох боків) від язика, притиснутого до нього.