лас

Приклад 1:
– не зовсім лас­ка­во од­ка­зав він. – Хіба се твій хліб?
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Ко­жен підслу­жу­вав­ся, піддоб­рю­вав­ся, за­побігав лас­ки, доб­ро­го сло­ва, хоч пог­ля­ду привітно­го… Ко­го бу­ло Ва­силь Се­ме­но­вич “по­да­рує” лас­кою – той не­мов ви­рос­те… Другі див­ляться, за­ви­ду­ють; виріс чо­ловік од од­но­го сло­ва! А на ко­го Ва­силь Се­ме­но­вич гнів по­ло­жить – пря­мо хоч в опо­лон­ку… І ті, що бу­ли при­яте­ля­ми, од­вер­та­ються… Зате ж і ра­вив па­ню­га Гетьманським як своєю батьківщин6ю.~Цо­ул’о’ска­же-~так.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 3:
го­да вчив­ся пи­са­ти, а цi­лi­сiнький год вчив­ся на що­тах; а про­меж тим, хо­дя­чи на кри­лас, по­няв гла­си, i єрмо­лой­нi дог­ма­ти­ки, i Ско­во­ро­ди­нi хе­ру­вимськi, ту­ди ж за дя­ком i пiд­дя­чим ок­се­лен­тує* (*Вто­рує, пiдс­пi­вує.) i Пав­ла чте­нiє, ко­ли не­ба­гацько зак­ла­док, ут­не на всю церк­ву го­лос­но; а вже на рi­чах так бой­кий, що як роз­го­во­риться-роз­го­во­риться, та усе не поп­рос­ту, усе з пи­сан­ня, так i наш отець Кос­тян­тин, да­ром що до син­так­си­су хо­див, слу­ха йо­го, слу­ха, та здвиг­не пле­чи­ма, та й вi­дiй­де вiд нього, ка­жу­чи: “Хто те­бе, чо­ло­вi­че, зна, що ти там го­во­риш!”
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”