1. У Німеччині, Австро-Угорщині та деяких інших країнах у XIX — початку XX століття — ополчення, третя черга резерву армії, що формувалася з військовозобов’язаних старших вікових категорій для несення тилової та гарнізонної служби, а також для поповнення діючої армії під час війни.
2. У Російській імперії під час Першої світової війни — загальна назва польових та резервних частин німецької та австро-угорської армій, сформованих з таких резервістів.