лан

1. Великий ділянка ріллі, цілина або оброблена земельна площа, яка зазвичай має видовжену прямокутну форму та є одиницею земельного виміру в історичній системі (зазвичай близько 18-25 гектарів).

2. Застаріла одиниця вимірювання площі землі, що використовувалася в Україні до введення метричної системи; величина лана могла коливатися залежно від регіону та якості ґрунту.

3. У переносному значенні — великий, просторий відкритий простір, рівнина, поле (наприклад, “широкий лан”).

Приклади:

Приклад 1:
Коли це – пе­ред дру­гою пре­чис­тою – ве­дуть Хру­ща у лан­цю­гах че­рез Піски. Як за­чу­ли лю­ди, то за ма­лим не все се­ло вибігло з хат, мов на вед­ме­дя, ди­ви­тись.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
XXII Наука не йде до бука Мотря та ха­зяй­ка її, “дов­гоп’ята ба­ба”, ще зве­чо­ра, пе­ред тим без­та­лан­ним днем, усе чо­гось кволіли та жаліли­ся на прок­ля­ту­щий мо­роз, що як у забій за­бив – день у день… Во­ни сиділи на печі – й то по­мерз­ли. Ба­би­на ону­ка, дівчи­на, знай сну­ва­ла з ха­ти у сіни, а з сіней у ха­ту та на­пус­ка­ла хо­ло­ду.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 3:
Хоч на ньому i чер­кес­ка си­ня з по­за­ки­ду­ва­ни­ми на­зад вильота­ми i та­тарським по­ясом пiд­пе­ре­за­на, i но­жик на лан­цюж­ку за нього заст­ром­ле­ний, i пи­ка вми­та, i бо­ро­да ви­го­ле­на, i на го­ло­вi шап­ка, та як йо­му бу­ли очi зас­па­нi i на­ду­тi, то й вид­но бу­ло, що вiн цi­лу нiч гу­ляв. Та й прав­да ж бу­ла: з жур­би цi­лi­сiньку нiч смок­тав но­сат­ку, а Пазька, наньмич­ка йо­го, знай до­ли­ва­ла.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”