1. Мовна особливість, що полягає у вимові звука [л] замість інших приголосних (найчастіше [р]), що є одним із видів ротацизму.
2. У лінгвістиці — фонетичне явище, при якому літера або звук “л” з’являється там, де етимологічно мав би бути інший звук (наприклад, у деяких діалектах або в історичному розвитку мови).