1. Лінгвістичний термін, що означає наявність у системі однієї мови певних слів, понять або граматичних категорій, які відсутні в системі іншої мови, утворюючи своєрідну порожнечу (лакуну), що ускладнює точний переклад або потребує описового пояснення.
2. У ширшому, термінологічному вжитку — властивість будь-якої системи знань, теорії чи концепції мати прогалини, неповноту, незаповнені або неописані ділянки в межах певної структури.