лакей

1. Слуга в панському домі, який виконує різні доручення, часто у форменому вбранні; покоївець, слуга.

2. Переносно: підлабузник, прислужник, який рабськи виконує волю когось, діє з низькопоклісних мотивів.

3. Застаріле: молодший чин привілейованого придворного штату в Російській імперії.

Приклади:

Приклад 1:
Не раз у хаті обертався тоді його вірний лакей — «лічарда» Федір. Він підходив, напував його валеріановими краплями.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 2:
Як пришивали боярам до шапок квiтки, то усi клали по шагу, хто-хто два, та й лакей з панського двора i той п’ять шагiв положив, що усi здивувались, а Василь усе вижидав та усе в кишенi довбавсь; а далi витяг капшучок, а там таки дещо бряжчало, засунув пальцi, достав та й положив на викуп шапки, за квiтку, цiлiсiнький гривеник!.. Як брязнув, так усi, хто був на весiллi, так i вжахнулись, а дружки аж спiвати перестали.
— Самчук Улас, “Марія”

Приклад 3:
— Хiба я вам лакей? Я — сторож.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”