лай

Приклад 1:
З жінкою Грицько жив мир­но, люб’язно: ні лай­ки, ні свар­ки не чу­ла їх прос­то­ра, ве­се­ла ха­та. В будні обоє во­ни пра­цю­ва­ли; у свя­то – хо­ди­ли вкупі до церк­ви; по обіді-спо­чи­ва­ли або ку­ди в гос­ти­ну хо­ди­ли,, або в се­бе гос­тей прий­ма­ли… І ста­ли во­ни між людьми по­важ­ни­ми ха­зяїна­ми, чес­ни­ми, ро­бо­чи­ми людьми, доб­ри­ми сусіда­ми, нав­ди­во­ви­жу па­рою… – От з ко­го беріть, дітки, примір, як у ми­ру жи­ти!
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Сiд­лай мер­щiй ко­ня!” Чи зiб­равсь, чи нi, мер­щiй наш Ула­со­вич сiв на ко­ня… i як за­ту­по­тiв, так тiльки що оком йо­го зазд­риш.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
Здi­лай же друж­бу, не сердься на ме­не, та з сер­ця не го­во­ри ме­нi з письма, а ка­жи прос­то. Тут i так, не то­бi ка­жу­чи, ли­хо та ще з ли­хом, а тут ще у по­ход iти.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”