Приклад 1:
), поцупив усіх цих старих бабів, котрі, замість лагодитися відходити до праотців, безсоромно вижонґльовують світляними млинцями, заважаючи йому, Онуферкові, зосередитися на найсуттєвішому, та й, зрештою, хіба кожного, а не лише Ковжуна, не залила б кров, яка в молодому віці особливо хутко б’є в серце, притлумлюючи розум, якби тієї миті, як вирішувалася його доля, він мусів би слухати звичайнісіньких бабських, нудних, як світ, теревенів і терпіти (не інакше, як наслідком непередбаченого дефекту в Юстининій молитві- заклятті, — всього не врахуєш; — чи баба Юстина про те недвозначно натякала, а він того за браком досвіду, а, головне, витримки, не зрозумів чи радше відмовився уявити?) на собі бабів, що вибрали його, Ковжунову, спину за ослін?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Пришедши додому, i попи, i увесь народ, i трудящi стали лагодитися обiдати. Настя перша кинулась: — Де ж наш Василь?
— Самчук Улас, “Марія”
