drevosliv.com

Словник Української

лірика

Буква

1. Один з трьох основних родів художньої літератури (поряд з епосом і драмою), що відображає життя через переживання, почуття, думки та емоції автора або ліричного героя; найчастіше втілюється у віршованій формі.

2. Сукупність творів такого роду у творчості окремого автора, в певну епоху або в певному народі (наприклад, лірика Тараса Шевченка, українська народна лірика).

3. Перен. Емоційне начало, чуттєвість, поетичність у мистецтві, поведінці, висловлюваннях тощо.

Приклади:

Приклад 1:
Дуже давнє походження має єврейська любовна лірика, справжнім шедевром якої вважають «Пісню над піснями»,— на думку І. М. Дьяконова,— «збірку пісень, що виконувалися на весіллях, а не єдиний твір, поему або драматичне дійство, як нерідко її намагалися й досі ще намагаються тлумачити». Ця літературна пам’ятка, окремі сюжети якої відлунюють первісною еротикою, вражає щирістю почуттів, безпосередністю, художньою довершеністю.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Приклад 2:
— Тільки ж і любовна лірика має свою raison d’être[31]. — Raison d’être!..
— Тютюнник Григорій, “Вир”

More posts