1. (у вірусології) форма взаємовідносин вірусу та бактеріальної клітини, при якій геном віруса (бактеріофага) інтегрується в хромосому бактерії, успадковується дочірніми клітинами та за певних умов може активуватися, переходячи в літичний цикл із руйнуванням клітини-господаря.
2. (у біології) властивість деяких бактеріофагів перебувати в інтегрованому стані в геномі бактерії-господаря, не завдаючи їй шкоди, але надаючи їй нових властивостей (наприклад, здатності виробляти токсин).