левада

1. Заплавний луг, низинна ділянка землі з лучною рослинністю біля річки, озера або в балці, часто затоплювана під час повені.

2. Штучно поливана ділянка землі з високотравним покривом, що використовується для випасу худоби або сінокосу.

3. (У власних назвах) Частина топонімів, що позначає місцевість з такими характеристиками (наприклад, назви сіл, урочищ).

Приклади:

Приклад 1:
І зелений садок, і маленька пасіка в садку під горою, і криниця під грушею, і левада, і зелена діброва на горах, і розмова з Лавріном за пасікою — все ніби заквітчало свекрову хату квітами та залило пахощами. Тиждень минув, як одна година.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Приклад 2:
Посватає Прокiп, тож вiн пiшов у Таврiю, щоб було чим весiлля одбути… Восени старостiв зашле, вона вже бачить, що, куди й до чого… Перед очима в Маланки встала левада — зелена, весела, над рiчкою… Вони з Гафiйкою плоскiнь беруть. Така гарна молодиця з Гафiйки.
— Самчук Улас, “Марія”