1. Історична назва європейських (переважно італійських, французьких, грецьких) купців, колоністів та місіонерів, які з часів Середньовіччя до початку XX століття постійно проживали в портових містах Османської імперії в Леванті (Східному Середземномор’ї).
2. Представник романськомовних народів, зокрема нащадків хрестоносців та середземноморських колоністів, які довгий час жили на Близькому Сході та асимілювали східні звичаї, зберігаючи християнську віру (католицтво або православ’я) та європейську ідентичність.
3. У сучасному вжитку — мешканець або уродженець Леванту, регіону, що включає сучасні Сирію, Ліван, Йорданію, Ізраїль, Палестину, частково Туреччину та Єгипет.