левеня

Приклад 1:
Звісно, попервах йому здалося, ніби він ще не зовсім прокинувся й далі напівснить на біблійну тему з тією лише різницею, що не пророк Даниїл, а мала Ірина тримає на руках звіра, що, не виключене, з дорослого левища зібгався в мале левеня під впливом тих кількох, може, й справді зайвих чарчин оковитої, які вночі по дорозі від Журавського додому загальмували його, Терентієве, доти безперешкодне пересування, раптом підступно виповнивши тіло несусвітенним тягарем, що й повалив його на першу-ліпшу лавку, і це попри те, що коли він, Терентій, прощався з Журавським, він почував себе в добрій формі, інакше хіба він ризикнув би добиратися додому пішки, навіть якби він тричі дотримувався засади щодо конечности в людському житті бодай мінімального порядку, замість пристати на досить наполегливі запросини переночувати в Журавського, який однак запишався сам на господарстві, напередодні відпровадивши жінку з дочкою до Союзівки, — обставина, яка, зрештою, й спонукала його, Журавського, аби по-дурному не нудитися в спорожнілій хаті, одразу ж запросити до себе отця Терентія, не так, звісно, на оселедці, що їх особливо вміла маринувати Марта, дружина Журавського, і на чарку, як на товариську гутірку, котра, самозрозуміла річ, затяглася далеко за північ, коли вже не працювало метро, про що він, Терентій, зовсім забув, а як пригадав уже майже перед зупинкою підземки, то вирішив, що навіть корисно прогулятися парком до хати, ні на хвильку не припускаючи, що Провидіння штурхне його, отак собі — ні сіло, ні впало, за кілька кроків від домівки, заночувати на лавці перед коробом із піском для д. ей, де він, Терентій, протерши очі, побачить Ірину з левеням на руках, а трохи поодаль двох щедро вбраспетованих, дрібнозакучерявпених молодиків, власників левеняти, бо один з красенів, смаглявіший, із розстебненою на грудях сорочкою, тримав у руці нашийник, сріблястий ланцюжок, із поводком, переминаючися з ноги на ногу й на віддалі чекаючи, поки Ірина випустить із обіймів їхній живий скарб, що ненароком заблукав до коробу з піском, а тоді й на руки до Ірини, аж йому, Терентієві, на мить здалося, ніби він справді бачить, як левеня підтюпцем наближається до Ірини, дарма що він не міг цього бачити, оскільки воно вже звисало з Ірининих рук, й Ірина не прозраджувапа жодного наміру його відпустити, хоча кілька разів марно кликане левеня своїм тягарем хилило її до землі, змушуючи Ірину дедалі важчу ношу ще міцніше притискати до грудей, ніби зі страху, що цю живу ляльку зараз від неї вирвуть, якщо не власники левеняти, то засумлінна пильнувальниця порядку, а зокрема, її, Ірининої, поведінки, тітка Муха, яка напевне була десь поблизу, дарма що її він, Терентій, не бачив, оскільки без тітки Мухи малу Ірину не випустили б саму до парку новітнього Вавилону, і тітка Муха, котру, крім нього, Терентія, ніхто не звав Марією, бо, здається, вона й сама забула, що колись, ще до розлуки з Орестом Шевчуком, так називалася, заки перейшла жити до сестри й присвятилася вихованню її дітей, — тітка Муха напевне десь поблизу існувала, попри той факт, що вона для нього, Терентія, лишалася невидимою, імовірно, з тієї простої причини, що його зір, дещо звужений від ще притлумленої від ночівлі на лавці свідомости, дощенту виповнила собою мала Ірина, яка, жебонячи, притискалася світлою головою до грубенького, вкритого м’якою жовтавою повстю, замість шерсти, черевця з довгими заширокими лапами й кумедно вухатою плямистою мордою з язиком, що, розтинаючи щелепи, ніби випадав з левеняти, яке спочатку лизнуло Ірину в ніс, у щоку й, від цього зусилля втративши рівновагу, попливло з Ірининих обіймів униз, а тоді, ставши на м’які завеликі для куцого тулуба лапи, хутенько потрюхикало до молодиків, котрі схопили в чотири руки опецькуватого заблуду й, по черзі беручи його під пахви, мало не бігцем подалися геть, ніби боячися, що мала Ірина, яка все ще, заклякши, стояла в коробі з піском, вирве від них левеня, що властиво, так само, як Ірина й обидва вбраслетовані й напахчені молодики, від котрих ще деякий час тяглася парфумова цівка в повітрі, були йому, Терентієві, знаком, якого він очікував усе своє непутяще життя, і, коли нарешті той знак з’явився, він, Терентій, сплохував і не втнув його відчитати, хоча ясніше ледве чи Провидіння до нього колись промовляло, а він, Терентій, однак того не розчовпав, і то не виключене, як це він щойно значно перегодя збагнув, не розчовпав лише з тієї причини, що його, грішника й себелюба, тоді надто пойняло ятруще відчуття жалю й огірчення, як йому бракує родини й власних дітей, так наче весь світ не був йому за власну плоть і кров, і це попри те, що терплячий Господь зайвий раз йому, Терентієві, нетямущому віслюкові, мало не на долоні показував, що всі чужі діти — це і є його власні, як це він, Терентій, сам пояснював замолоду друзям, які не могли збагнути, чому він з юриспруденції перейшов на теологію, хоча все було так ясно аж до тієї миті, коли він, Терентій, невдовзі після висвячення уперше сахнувся власного вибору, порахувавши в раптовому засліпленні, що ту ятрущу вирву, котра негадано об’явилася в його душі внаслідок сумнівів щодо власного призначення, здатні заповнити лише власні діти, без яких і Божий рай — не рай, бо, зрештою, чого варте і найблаженніше місце, коли там нема дитячого сміху, дитячого голосу, а головне — тієї невситимої допитливости, від котрої йому, Терентієві, щоразу по- новому відтулялися очі на світ і в першу чергу на себе самого, оскільки в такі хвилини його завжди опадало відчуття, ніби він, Терентій, завдяки незбагненній ласці Божій, що в найбуденнішому, в найнепомітнішому, серед убогих духом прохиляє віко найвелич- ніших істин і одкровень, торкався самого мозочку буття, до якого діти ще мають доступ, заки їх обсядуть демони дорослих так, як це вони обсіли бідолашну Миросю Козелецьку ще перед тим, як до неї прикинувся пістряк, що невдовзі й поклав її в домовину, оскільки увесь той пістряк (хоч би й що там інше базікали великі розумахи) саме й прикинувся завдяки тим демонам, які врешті-решт так обступили жінку, що їй остобісіло життя, з якого вона, попри, здавалося, її нездоланну енерґію й навіть певну грубошкірість, що виявилася на Миросине лихо не досить грубою, не подужала виборсатися, втомившися воювати з дедалі дошкульнішими вітряками буденщини, з усіма тими марудними дрібницями, з чого й складається людське існування, і саме тієї миті, як вона усвідомила, — адже про це Мирося досить прозоро натякала йому, Терентієві, під час спільної вечері в китайському ресторані, куди і Мирося зі свом Михасем, і Аристид Бедзик з Мартою й Кузьмою Журавськи- ми, що напередодні були свідками Миросиного цивільного, а тепер і церковного шлюбу, і він, Терентій, пішли як Миросині гості, аби скромно відзначити майже на тридцять років запізніле для Миросі вінчання, — саме, як вона, Мирося, усвідомила, що їй нема для чого жити на світі (і це після того, як половину життя вона офірувала своєму Михасеві, від першої спільної днини бувши йому і дружиною, і пахолком на побігеньках, і служницею, і то з роками дедалі більше служницею, ніж дружиною, що остаточно й дало їй пухи, збудивши в ній спочатку здогад, а тоді й щоразу настирлівіше переконання, що, властиво, вона, Мирося, нидіє пустоцвітом на цьому світі, де вона нічого путнього не зробила, бо її посвята Михасеві тільки дощенту випорожнила її саму, не принісши йому особливої користи, хоча вона, Мирося, довгий час і пручалася поглянути відкритими очима на дійсність, яка щоразу владніше стукала в її серце, нагадуючи: віддавати себе іншій людині, не отримуючи взамін нічого, навіть слова признання, — адже навіть до першого-ліпшого собаки чи кота на вулиці,якою вона, Мирося, прогулювалася увечорі зі своїм Михасем, доки могла ходити, її Михась виявляв більше теплоти й вирозуміння, ніж до неї, — з такою ніжністю, як це він голубив тварин, її, Миросі, він ніколи не приголублував, хоча заради Михася вона, Мирося, згромадила собі на плечі псяче життя, відмовившися заради Михасевого спокою навіть від власних дітей, яких вона завжди хотіла , а Михась ні, оскільки в нього було вже четверо законних дітей від першої жінки, і Миросині байстрюченята його лише прикро обтяжували б, кидаючи тінь на його особистість, що існувала задля далеко вищих, ніж Мирося, цілей, — віддавати себе іншій людині, не отримуючи й крихти взаміну, раніше чи пізніше витворює в грудях смертельну порожнечу, від якої чоловік, якщо він не святий, просто гине, бо, може, воно й не вільно надто багато зі свого життя віддавати іншим? може, кожному Божому створінню конче треба завчасу зупинитися й подбати про себе, заки ще вся енерґія не викидана дурно на вітер, як це вона, Мирося, загаялася вчинити?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
Еда, е г д а — коли Е ж е — воно, котре Ез ера – озера Е л ё й — олива, олія, використовувана для церковних обрядів Е л єн ь ^ олень j Е л и ц ы — котрі, які Е — брати Емл йти — збирати Еродій — лелека Е ф й м к а — монета Жарить — приносити жертву Жестковыйный — сильний, впертий Ж И в б т — життя Животйна — тварина Жр-ати, пожрати, пожар т и — приносити жертву, принести жертву Завйдѣть — заздрити З а в ό р а — замок на воротах чи дверях Задняя — минуле; зад Закомплетный — заштатний; зайвий, інший З а к р ό в — завіса, таємниця З а н е — бо, тому що Заплети — починати плести Заушати — дати ляпаса, обмовити З д а т е л ь (создатель) — творець Зельный — прикметник від зело — трава, зілля З е м ст і й — земний Злачный — буйнотравий, родючий, поживний Злостяжный — несправедливо збагачений Знаемость — знайомство Знаменатіися— відбиватися З р^а к — вид, образ, лице З ѣ л о — дуже, вельми З ѣ л ь н ы й — сильний, дужий И д ё, идеже — де И ж е, яже, е ж е — який, яка, яке Избодённый — поколотий, подовбаний И з в й т і е — звід, купол, плетиво И з м Ѣ т и — позбутися Износйть — породжувати И — брати Имйртос — янтар, смола Империал — грошова монета И м Ѣ я ш е — мав, мала И н д Ѣ — в Іншому місці Ипостась — інобуття, інший , образ И с к о н ѣ — віддавна Йста — суть, сутність Исход — кінець I а с п и с (яспис) — яшма, коштовний камінь I м п ё т — поштовх, порив ‘ Гн в ё η ц і я — винахід, відкриття Кадь-— діжка, бочка Калуга — брудне місце, болото, калюжа Камка— тканина, мереживо на тканині Камо — куди Капищ е— місце служіння божеству, поганський храм Касі а, касі я – ароматична речовина для ритуального помазання Квал итет — властивість, якість Кваснины — кислий хліб К е н т р — центр К ё ф а, к й ф а— гора, скала, гавань К и в от (кіот) — скринька, де іудеї зберігали так звані [ божі заповіді (скрижалі завіту); поставець для ікон К и р X а (кирка) — церква К ί й ж д о — кожний Класи — колосся К л и р (клер) — служитель церкви Ключй м ы й — зручний, вигідний Книгочій — книжник, письменна людина К о в — злий задум, змова К о к о ш — півень, курка Конкор ді я — згода К о р в а н (карнавка) — церковна кварта для збирання грошей К о р и ф а — голова, вершина Коси к — чорний дрізд К о с и ѣ т и — затримуватись, коченіти Κ^ό ти — тепле взуття Кошница — корзина Крастёль — перепел Кров — скарб Кров гроздова — вино, сік Крутень — сніп, пук соломи Крын, крин — квітка, польова лілія Купно — разом, спільно Кураж — веселість, невимушеність, хороший настрій JI а й н ό — гній, нечистоти Ластовйца — ластівка Л а т в ы й — легкий Л ё к с и к — словник Лесть — обман, краса Лик — лице, образ, хор Л й с т в і е — листя Лиценціат — відпущений Л о б — череп, чоло Ловйтва — полювання, здобич Ложёсна— утроба матері Локоть — міра довжини Луза — лузга, кошик Лузан — горіх, мішок Лука — дуга Луча — промінь, спис Л Ѣ п|о — добре, гаразд Лѣствица — драбина Лѣторасль — гілка, потомство, молоде пагіння Лютѣ, люто — зло, жорстоко, важко Лядины — кущі, чагарники Маргарит — перлина, коштовний камінь Матёрый — материальний Мечётный — уявний, примарний, спокусливий Минавёт — менует (танок) М й р о — пахуча речовина, смола дерева мірри М н й т и — думати, гадати М н я щ е — вважаючи М оті л а — гній, покидьки, хвороба шлунку М р ё ж и — сіті М у с и к ί я — музика Муст — сік Мыза — хата М ы т а р — збирач мита, податей, дріб’язкова людина Навклир — керманич, хазяїн корабля Над есн о — направо Нагіёрсник — друг, товариш, близька людина Н а р д — колосиста ароматна індійська рослина Н а р ό к — рішення, клятва Начатки — початок, основа, намір Негли — нехай, може, якщо Н е ж е — ніж Неключимый — непотрібний Неплоды — бездітна заміжня жінка Нетопыр — летюча миша, кажан Н и ж е – ні Ничтоже — ніщо Н о щ ь — ніч Нудити — спонукати, примушувати Н ы — нас Н ѣ с м ь — не є Н ѣ с т ь — немає Н ѣ ч т о — трохи Н ы р и щ е — нутро Обаче — однак, проте О би новаться — сумнів, сумніватися; побоюватися-О б ό н п о л — по обидва боки Образовати — зображати, позначати Обуял ы й — зіпсований О б у я т и — позбавити розуму Объюрбдѣти — збожеволіти О в — той О г л а г ό л ь н и к — оббріху-вач, наклепник Огнѣвйца — гарячка, лихоманка Огнету ш еніе — гидота, сором Ограда — огорожа, сад, город Одесную — праворуч, з правого боку О д р — ложе, постіль О з р Ѣ т и — оглянути Окаевать — засуджувати, проклинати Он, онъма —той, який, тими, якими О н π ό л — по сю сторону Опасный — обережний, застережний Опійство — пияцтво Оплазйвый — занадто допитливий О π ό н а — покривало Оприснок, опрѣснок — прісний хліб Оселка — брусок Остуда — немилість, збайдужіння Отрйнути — відкинути Отщетиться — позбутися, потерпіти Очеса — очі О ш и б — хвіст Ошую — ліворуч, з лівого боку Пажить — пасовисько Пазнбгть — ніготь Па кетбот — човен Паки — знову Параклйт — назва святого духа, утішника П а р д — барс Паче — більше Пер с ть — плоть, глина, земля, пил Петра — скала, камінь П е щ ь — піч П і к т у р а — живопис, картина П н ы й — забур ’янений П л і ό т к а — плітка, плетінка, сітка Побдѣти — пильнувати Подвйгнутися — поворушитися Подлый — простий, низького походження Подъят и, подъях — підняти, підняв Подсада — засідка Поел й ку — оскільки Позор — видовище, вистава П о к ό л ѣ — поки Π ό л н і й — польовий Полушка — одна четверта копі йки Помавать — рухати, говорити жестами Понеже — оскільки Порты — одяг, штани П о р ф й р а — верхній урочистий одяг Послѣжди — згодом, потім, в кінці Ποτό лику — постільки Потщатися — поспішити, намагатися Пояти — взяти Предний — перший, майбутній Презорчивый — гордий Пр е лесть — обман, спокуса Пресельник — іноземець, переселенець П р е с л й ч н ы й — прекрасный Прйпутень — дурень, дикий голуб Присно — завжди, постійно Притвор — вдавання Пр иточити — навести як доказ, послатися, додати Приточник — укладач притч, оповідач притч Прободѣть — проколоти Прогностика — передбачення Прозябать — проростати, зростати Прорцыти — мовити, сказати П р у г л ό — петля, тенета П р я — суперечка, полеміка, диспут Пустйнь — монастир, скит, пустище Пщевати — думати, уявляти Р а д е н і е^— старанність Разботѣть — зробитися жирним, роздобріти Р а з в Ѣ — крім Разгласи ый — несхожий, протилежний Р а з д ό X — відпочинок Рало — плуг Рамѣно, рамѣ — плече, плечі Р а ч е н і е — старання Ревновати — змагатися, турбуватися Регул ка — правило Ректи, р ц ы, р ѣ X — сказати, і скажи, сказав Рифм — ритм Р у г а — лляна одежа Свидѣнія – одкровення, божий промисел Свищ — пустий С в о л ό ч ь — суміш, щось заплутане Свѣтлозрачный — світлоокий, осяяний С е д м ή ц а, седмиця — тиждень, сім днів, сім років Сельний — польовий, сільський, населений Сій — цей Сила — мораль Симфонія — співзвучність, гармонія, твір С и р а н і я — черево С и р й щ е (сырйще) — шлунок, чрево С и р Ѣ ч — тобто С й ц е — так С і к е р а — хмільний напій С к в а ж н и — печери С к й м е н — , левеня С к й н і я — шатро, похідний храм; священне місце ізраїльтян Скипетр — знак влади С к ό р к а — шкіра Скудельничєство — гончарство Скудельний — глиняний, неміцний, слабкий Сличенный — згорблений, скорчений Смирна — ароматна смола Смирнйнскій — прісний хліб Смоквы — фіги, винні ягоди Снабдѣвать — постачати С и Ѣ д ь — їжа Сн ѣсти, сн ѣдати —з ’їсти, з · їдати Соз иж дать — створювати Солило — блюдо С ό н і е — сон Сонм — зібрання, скупчення Сот — мед С р ѣ с т и — зустріти С р я щ — мор, зараза Стакти — смола, пахуча речовина Статочный — доступний, маєтний С т е з ь — стежка, шлях Стогны — широкі вулиці, площі Стрекало — вістря Стр ѣтать — зустрічати Стропотный — лукавий, нерівний, важкий С т у д — сором, ганьба Студенец — криниця, джерело, колодязь Стяжать — придбати Стѣнь, стень — тінь Субтильность — тонкощі, деталі Сугубый — подвійний, об-ширний Сый (сій) — сущий Сѣдалище — стілець С Ѣ м о — сюди Тажде — та ж сама Т анчить — танцювати Тать — злодій, розбійник, грабіжник Татьба — крадіжка, розбій Тварь — личина, зовнішній ^ вигляд, обличчя, істота Текти, течи — прагнути Тектонський — будівничий, теслярський Тимпан— барабан, бубон Типик — статут монастир я Т 6 к м о — тільки Толк — значення, тлумачення, сенс Торжище — ринок, зібрання Точію — тільки Точность — істина Тук — жир, родючий грунт, родючість Ту л – сагайдак Ту н е — дарма Тід ета — суєта, даремність, марність Ублажйти — поздоровити, задовольнити Убо — отже, бо Увѣдати — дізнатися У в Ѣ е ш — пізнаєш У д — член тіла У д и ц а — вудка Удовляти — задовольняти У д о л ь — долина, низовина Уж, у ж и — ланцюг, мотузка, ланцюги У к р у X и — крихти, шматки У мер ы й — померлий Умѣетность — мудрість, уміння У м Ѣ Т Ы — гній Усерязи — сережки У стн Ѣ — вхід, вуста У сиритися — прокиснути, зробитися сировидним, зіпсуватися Ф ар си с — коштовний камінь Флейтуза — флейта Ф у р і а — лють, помста Хвр істие — хворост, лоза, чагарник Хинський — китайський X л я б ь — простір, глибина, безодня х Храмина — дім ЦГркуль — коло, кїльце Цѣвнйца — сопілка Ц ѣ л ь б а — лікування Ч в й н е ц — посуд Червлений — багряний, червоний Ч е с ό — чому Чресла — стегна Шабаш — відпочинок, субота Ш е л у X а н и — ті, що бачать лише зовнішність, лузгу Шеляг — назва дрібної монети Ш й п о к — кущ троянди, гранатове дерево Шкарбутик — кривоногий Ш у і й — лівий Ш ы п — колючка Ю — її Ю ж и к — родич Юница — дівчина; телиця, ялівка Юнца — юнак Юрта — зграя, юрма Ютка ~ одяг Ю ф т ь — особливий сорт м ’я-кої шкіри Ю ф т а — кофточка Я — йому, їй Явить — видати, проказати Ядейный — їстівний Ядро, я т р о — нутро плода, печінка Я Д ы й — той, хто їсть Я Д ь — їжа, пожива Я з в е н — поранений Языки — язичники, погани Я скин а, яскйня — печера Я с т и, ямы — їсти, їмо Я т и — взяти, захопити в полон ЗМІСТ Est quaedam maerenti flere voluptas .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
Заховала було погляд блаженних цих очей скотина польова і звірі дібровні, поки возсіяло сонце й 274 зібралися… Ось одне щеня лева, левеня Юда… та чи має очі це левове лице? Має, та для вірних, ось вони: ” Радостетворні.
— Тютюнник Григорій, “Вир”