леп

1. (у фольклорі та діалектах) Слово, звук, мовлення; часто вживається в значенні красномовства, гарної розмови або навіть чаклунства, замовляння.

2. (заст., рідко) Краса, привабливість, гармонійність; те, що сприймається як вдале, доречне, милозвучне.

Приклади:

Приклад 1:
Од­дав­ши свою вбо­гу леп­ту, па­да- ла Мот­ря пе­ред пре­чис­тою на коліна і мо­ли­ла її ти­хим-га­ря­чим сло­вом, щоб во­на бе­рег­ла її ди­ти­ну од ли­хої го­ди­ни, щоб нап­ра­ви­ла йо­го на доб­рий ро­зум. Брати тро­хи по­су­му­ва­ли за Мак­си­мом, а далі й за­бу­ли.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”