1. Стосовний до логічного позитивізму (неопозитивізму), філософського напряму, що поєднує принципи позитивізму з методами логічного аналізу, розглядає метафізичні проблеми як беззмістовні та вважає джерелом справжнього знання лише емпіричні науки та логіко-математичні конструкції.
2. Побудований на принципах або характерний для методології логічного позитивізму (наприклад, про критерій верифікації, протокольні пропозиції, фізикалізм).