1. (в психології) властивість людської пам’яті, що полягає в здатності дуже яскраво та живо відтворювати в уяві минулі події, образи, відчуття, майже ідентично їхньому первинному сприйняттю.
2. (у ширшому вжитку) надзвичайна ясність, насиченість і деталізація спогадів або уявних образів, що робить їх схожими на реальне переживання.