1. В античній Греції — рання форма історичної прози, хроніки, створені першими істориками (логографами), які описували місцеві перекази, легенди та події, часто з акцентом на місцевий колорит та генеалогії.
2. У сучасному вжитку — метод навчання читанню, заснований на запам’ятовуванні та сприйнятті цілих слів або графічних образів слів, а не на складовому чи фонетичному аналізі.