лічити

1. Визначати кількість кого-, чого-небудь шляхом підрахунку; рахувати.

2. Вважати кого-, що-небудь за когось, прирівнювати до кого-, чого-небудь; розглядати в якості когось.

3. (у математиці) Виконувати які-небудь обчислення; розраховувати.

Приклади:

Приклад 1:
Од себе особисто, з власної ініціативи, Лаговський ніколи не сказав Зої жодного жарту, жодного комплімента, коли не лічити одного випадку, мабуть, чи не за день перед тим, як Зоя була од’їхала з Туапсе. Лаговському довелося тоді бути перед Зоєю товмачем Аполлоновим.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 2:
– Як ви її не хочете лічити, то я сам буду лічити, а вас най совість замучить, як остатну нензу… Недарма люде про вас недобре кажуть. Деколи люде про таких, як ви, кажуть правду… Зоставайтеся здорові, але пам’ятайте, що у вас є діти і внуки.
— Матіос Марія, “Солодка Даруся”

Приклад 3:
I козаки кинулись лічити трупи та зносити поранених на край провалля. — А що, панове-товариші й друзі, — звернувся до тяжко-ранених Шрам, — чи волите тут лишитися межи німотою, бо нам брати вас з собою незручно, чи хочете, може, прогулятися в останній раз от з цієї скелі і спочити козацьким сном на долині?
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”