аврелія

Приклад 1:
Пригляньмось уважніше до цього карнавалу племен, кожне з яких час від часу проголошується для нас прабать­ ківським і кожне з яких насправді таким не є, але всі вони разом дійсно повливали своєї мандрівної крові в жили народу, до якого, здається, належу також і я. Оповідей про них найкраще шукати в пам’ятках писемності давніх віків, в усіх цих капітальних зведеннях Геродота, обидвох Плініїв, Страбона, Птолемея, Овідія чи трохи пізніших — Аміяна, Йордана, Прокопія, Псевдо-Маврикія чи навіть арабських, як Аль-Масуді чи Абу-Джармі, в усіх цих прекрасних і дотепних вигадках, що правдивістю своєю спроможні посперечатися ПЕРВЕРЗІЯ 208 хіба що із свідченнями святого Аврелія Авґустина про його подорож до Центральної Африки: «Ще будучи єпископом у місцевості Гіппо, я з кількома рабами-християнами подався в Ефіопію, щоб навчати їх Божого Євангелія. Там зустрічали ми багатьох чоловіків і жінок, які зовсім не мали голів, очі їхні містилися на грудях, усі ж інші члени тотожні нашим», і ми не маємо жодних підстав не вірити йому!
— Андрухович Юрій, “Перверзія”