личити

1. (заст.) Бути придатним, годитися для чогось; відповідати своєму призначенню.

2. (заст., з додатком у родовому відмінку) Бути гідним когось, чогось; пасувати комусь.

3. (діал.) Виглядати, здаватися, мати вигляд.

Приклади:

Приклад 1:
Якщо взагалі такі зуби могли комусь личити. Драматичною кульмінацією, навіть розв’язкою цього обличчя, був великий недоладний ніс, який весь час хотілося то посунути, то підрівняти, таке враження неправильності він створював, наче розпихаючи широким переніссям близько посаджені очі й загрозливо нависаючи над ротом.Тільки очі ці стали іншими.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”