лизень

1. Рідкісне діалектне позначення для язика як органу в ротовій порожнині, що зустрічається в окремих говірках.

2. У переносному значенні — про людину, яка любить лизати, облизуватися, або ж про того, хто надмірно влесливо догоджає, підлещується (зазвичай у формі “лизень” або “лиза”).

Приклади:

Приклад 1:
Просілне з ушками, з грінками І юшка з хляками, з кишками, Телячий лизень тут лежав; Ягни і до софорку кури, Печені разної три гури, Багацько ласих тож потрав. Де їсться смачно, там і п’ється, Од земляків я так чував; На ласеє куток найдеться, Еней з своїми не дрімав.
— Самчук Улас, “Марія”