ля-ля

1. Уживається для позначення незначного, поверхневого сприйняття мистецтва, зокрема музики, або легковажної розваги замість серйозної праці (зазвичай у виразах на кшталт “займатися ля-ля”, “ля-ля топ-топ”).

2. Розмовне позначення дитячого лепету, нісенітницької чи беззмістовної розмови (наприклад, “нести ля-ля”).

3. У музиці: слівце, що замінює текст пісні під час розучування мелодії або вправи у співі.

Приклади:

Приклад 1:
Усі інші гості, так чи інакше виявляючи свою гостру не­ хіть до виступу славнозвісної американки (вигуки з місць на кшталт «О ля-ля», тупання ногами, свист), разом із тим не виявляли нетерпимості аж настільки, щоб зірвати акцію й не дати Шалайзер догово­ рити. 1 Мадам Шалайзер плутає — ганебно й немилосердно.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
Коли вона вийшла, він схопив її за руку й притяг до себе.— Поцілуй мене, — сказав він.Вона тихенько заспівала, сміючись: А дівчата ноги мили, а хлопчиська воду пили, тра-а-ля-тра-ля-ля, тра-а-ля-тра-ля-ля! Потім пригорнулась до нього, як танцювавши, і він відчув на мить сласний лескіт її язика.— Вогонь любові запашний тільки мить!
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”

Приклад 3:
/ О-ля-ля ля-ля ля-ля-ля (фр.). [20] На жаль!
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”