люта

1. (з великої літери) Українське жіноче ім’я, скорочена форма імені Людмила, Пелагея або інших.

2. (з великої літери) Назва місяця лютого в давньому українському календарі та народній мові (застаріле).

3. (з малої літери) Захворювання, тяжка хвороба, мор (застаріле, поетичне).

4. (з малої літери) Сильний гнів, лють, лютість (застаріле, поетичне).

Приклади:

Приклад 1:
— Із’їсть свекруха, люта змія, мій вік молоденький». Свекруха пішла до шинку та напідпитку судила свою невістку на все село, що вона нічим не догодить невістці; що справить, то все для неї погане, та дешеве, та не до лиця.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Приклад 2:
IX Надійшла зима, та гарна, ще не люта. Надворі, за легесеньким морозом, дихалося любо й вільно.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 3:
Тепер хвортуна повернулась другим боком: Степана мого взяли у москалi в той самий день, як Гнат женився на Софiї, а я зосталася одна, i знов виплила наверх люта мука: я ревную Гната до Софiї. Здається менi, що я ненавидю Гната, а серце кровiю обливається, що вiн живе з другою!
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”