люд

1. Застаріла назва народу, етносу як історичної спільності людей.

2. Уживається для позначення населення певної території, країни або місцевості.

3. (у множині, “люди”) Загальна назва людей, людських істот; сукупність осіб.

4. (переносно) Про натовп, юрбу, безліч людей у певному місці.

Приклади:

Приклад 1:
Узяло світати… Прокинувсь люд. Озвався птах.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Про­май­ну­ла во­ля, по­ла­ма­ла лан­цю­ги віковічні, на кот­рих ще за дідів-прадідів при­ку­ва­ли до панів ко­лись вільні ху­то­ри, се­ла; оп­рос­та­лись людські ру­ки; несміли­во, на­че чо­го бо­яли­ся, прий­ма­лись за зем­лю, кот­ра ко­лись бу­ла “бо­го­ва та людська“, потім ста­ла “панська”, а те­пер, хоч си­ломіць наділе­на, зно­ву ста­ла “людська“… За­дур­ма­не­ний не­во­лею люд по­чав про­ди­ра­ти очі… і нічогісінько кру­гом се­бе не ба­чив, окрім – панів та му­жиків!.. Усе, що не хо­ди­ло в сірій свиті,- щи­та­лось па­на­ми.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 3:
Всьо-таки ніщо людське йому не було чужде — да й грєшно 100від падарків постійно відмовлятися, мотівіруя це тим, шо в люд­ ській доброті може зачаїцця змєя подвоха. Після такого отвєта, Дюфрень чуть-чуть розслабив пряжку на ремені, розстібнув дві путовиці на штанах і позвав офіцианта, которий спустя мінутку, зігнувшись пополам, услужліво подав маестрові обйомну стаканя­ ру.
— Невідомий автор, “020 Brinikh Mikhailo Shakhmati Dlia Dibiliv”